Kostiantyn Shyptia Любовi факел ще горить –
Мiй парус серед океану.
Мiж хвиль шалених майорить,
До бухт надiй вiд скель обману.

Життя крихкого пелюсток,
Над прiрвой чорною схиляюсь.
Як одноденка мотильок,
Поки дишу – то сподiваюсь.

(Вiд автора)

    Зазвичай, сторiнка «Про автора» - це нудний перелiк назв та дат. Бува ще тягуча нецiкава стаття художнього критика, що у малозрозумiлих термiнах розповiсть про роботи художника та розтлумачить їх таємний змiст (якого вiн сам не знає). Але на моїй сторiнцi – цього нема.

     AMIGO-K7 @ UKR.NET

    Той хто має очi - той побаче, i йому не потрiбнi чужi пояснення. Вiн сам здатний оцiнити та зрозумiти. Мене дивує, що люди в цьому питаннi бiльше довiряють «професiональним критикам», нiж своїм очам i серцям.
    Тепер декiлька слов про мене. Навряд комусь з Вас цiкаво, коли я народився i яку школу закiнчив. Що таке бiографiя? Низка дат i цифр, мiж якими затиснуто живу людину, перетворену з особистостi в суху статистичну одиницю, яка iснує мiж двома датами – народження i смертi. Найважливiше в моїй бiографiї те, що я народився, i остання дата ще не проставлена. I цю дистанцiю мiж двома подiями я намагаюся малювати широкими яскравими мазками, не шкодуючи фарб та почуттiв.
    Якщо Ви ткнете пальцем у мапу Європи, то в її географiчному центрi буде Украiна - моя Батькiвщина, де я колись з'явився на свiт. Земля, що нiколи не знала спокою i завжди його бажала. На своєму прапорi ми намалювали блакитне небо та жовте пшеничне поле. З'єднали недосяжну духовну чистоту неба iз плотською чарiвнiстю землi, з усiма її правдами та кривдами. Люди, що тут мешкають, увiбрали в себе несумiснi душевнi якостi. Дивовижним чином в них поєдналися протилежнi бажання, прагнення i постiйна мiнливiсть думок. До цього народу належу i я. Моє життя не нагадує безперервну лiнiю, вздовж якоi височать пам'ятнi стовпчики подiй. Це бiльше схоже на мозаїку, в якiй з численних кольорових шматочкiв я намагаюся зiбрати щось осмислене. I в цьому менi допомагає творчiсть. «Dum spiro, spero». Поки дихаю – сподiваюся. Цi слова, як Вiфлеємська зiрка, супроводжують мене по дорозi життя, через бурхливий океан, де людськi долi, як примарнi болотянi вогники мерехтять у темрявi Всесвiту.
    I якщо у Вас виникло бажання написати менi листа, подiлитися iдеями та думками то мій E-mail та сторінка для відвідувачів завжди вiдчинена для Вас. Вiдповiм на всi Вашi питання та пропозицiї. Буду вдячний за коментарi (бажано цiкавiшi нiж: подобається – не подобається) бо позитивнi відгуки – читати приємнiше, а негативнi – кориснiше.
    Вашi слова будуть родзинкою сайту, наповнять його життям i вдихнуть в нього душу. Менi важливо знати, якi почуття, думки та асоцiацiї викликають у Вас мої роботи. Тому, що без глядачiв вони подiбнi екзотичним птахам, схованим за високим парканом вiд стороннiх очей, де на самотi їхнi яскравi пiр’я потускнiють, а дзвiнкi голоси стануть глухими й печальними. Дякую усiх, хто знайшов час завiтати сюди. Сподiваюся, що час проведений у лабіринтах моїх фантазій залишить у Вас тiльки позитивнi емоцiї.

 
    До нових зустрiчей.